Гламурні "вєщічки" від Анни Сєдокової

В житті кожної поп-зірки наступає такий момент, коли на них сходить кулінарна або дизайнерська благодать. І тоді, після "прозріння", вони починають відкривати ресторани, шити одяг і виготовляти парфуми. От ще одна гламурна діва зрозуміла - вона крутий дизайнер, і бігом заснувала власний бренд " La story".

Що я наговорюю на Анну Сєдокову? Потяг до дизайну у неї був давно. Та я ж не знала.  У неї просто руки не доходили шити. Ось як про це розповіла сама Сєдокова: "Коли я була маленькою дівчинкою, грошей на гарний одяг практично не було. Тоді в 10 років я навчилась перешивати мамині речі, комбінуючі дві речі в одній, малювала принти. Пройшов час. Я переїхала жити в Лос-Анджелес. І так само не могла знайти яскравий не дуже дорогий одяг, який би відображав мій внутрішній світ. Я вирішила створювати його сама".

Не знаю... віддати 150 баксів за сіренький спортивний костюм, навіть від Сєдокової, це не дорого? Якось мене не надихає. Або 85 баксів за кофтинку. Коли будуть знижки мінус 50%, тоді і прикуплю щось собі. А так... соррі... ціна не моя. Не люблю я витрачати багато грошей на одяг.

Для муЩинок спешл від Аня є чоловіча колекція - і ще одна прихована радість - частенько одяг Анна рекламує сама. Там є на що подивитись? ;)

 

 

Чому пролилася кров митця?

Живе собі у Нью-Йорку такий собі фрік на ім'я Вінсент. Вже десять років цей художник свої картини умиває потом, сльозами і кров'ю, останнє в буквальному сенсі. Вінсент Кастілья фарбу не визнає, єдиний улюблений колір - червоний. Малює він своєю власною кров'ю.

Як каже сам Кастілья на таку творчість його надихнула "інтимність власного мистецтва". За його словами, використовуючи власну кров, Вінсент підключається до вищих матерій.

Спочатку він малює ескіз пером або графітом, далі роботи вималювуються кров'ю.

В Кастілья є багато послідовників в США, Турції та на Уралі. Ну що ж... як кажуть чим би дитя не бавилось...

 

А як вам така творчість? 

Бородата Кончіта виграла Євробачення 2014

Не дарма її звуть Кончіта. Бородата Кончіта Вурст, чи то сіськатий чоловік, чи то бородата дамочка учора виграла Євробачення.

За бородатого трансвестіта віддали 290 балів. Тут може б і казочці кінець, але... яку ж свиню Україні підклала Австрія. Ми тут усіляко намагаємся довести представникам з сусідньої країни, східним областям, що Європа не така вже загниваюча, а тут... опана.... бородата травесті виграє Євробачення. Я вже бачу як піниться Кисєльов, а російські бабусі сумно похитують головами: "Мир сошел с ума!"

Якщо серйозно, то нічого особливого у виступі конкурсантки особисто я не помітила, окрім бороди звичайно і неймовірно гарних очей. Ну а так... сказати, що ця пісня стане хітом. Сумніваюсь, надто вона проста. Але успіх Кончіти був прогнозованим. По-перше, її обговорювали усі кому не ліньки. Пам'ятаєте, так само було і з норвезькими монстрами. Ну а по-друге, про те, що від Австрії поїде бородата дамочка було відомо ще рік тому, якщо я не помиляюсь. А плітки  і розголос роблять свою справу.

Ну, а поки хтось кричить Європі "фі". Кілька прикольних фактів про Кончіту.

1. Кончіта заміжня чи то одружена - гей-шлюб. Для свого весілля Кончіта вибрала довгу білу сукню. Та й тоді не збрила бороду.

2. Батько Кончіти цілком підтримує донько-сина. Більше того псевдонім Кончіта Вурс співачка взяла не випадково. Вурс німецькою - ковбаса, а її тато власник компанії з виготовлення ковбасних виробів.

3. Кончіта не хоче остаточно змінювати стать. Як вона відповіла журналістам, справа в тому, що таким бородатим виглядом, вона намагається довести - зіркою можна стати в будь-якому вигляді.

Ну що ж Кончіта, кінчай вже троллити. Насправді, вітаю з перемогою. Сподіваюсь твоя борода не стане трендом. Хоча....

 

Може і собі бороду наростити? :) 

Шеббі шик в інтер'єрі. Як зробити свій дім романтичним?

Пастельні кольори, зістарені меблі, романтичний декор - усе це про стиль "шеббі шик". З'явився цей стиль не так давно, наприкінці 80-х минулого століття, утім за невеликий проміжок часу він набрав неабияку популярність у дизайнерів. Дякувати появі прекрасного декору можна Рейчел Ешвел, яка купувала старі меблі на "блошках", потім їх реставрувала і декорувала.

За словами Рейчел, кімната у стилі шеббі переносить в атмосферу дитинства, нагадуючи про літні канікули у старенької інтелігентної бабусі. В такій спальні чи вітальні складно знайти агресивні лінії, а багато речей так і несуть спогади.

Основні елементи "шеббі шику" 

• В такому інтер'єрі використовують ніжні пастельні тони: білий, рожевий, кремовий, ванільний, колір молочно шоколаду. 
• Ще одна важлива ознака стилю шеббі - старі предмети. Неважливо чи це рамочки для фото, чи гачки для речей. Річ має бути якомога старішою. 
• Усе, що використовується в декорі має бути максимально потертим - з кількома шарами фарби, немов річ кілька разів перефарбували. 
• В якості орнаментів використовують троянди, янголят, пташок пастельних кольорів. 
• Хенд-мейд тільки заохочується. Мабуть саме того багато майстринь з декупажу полюбляють декорувати предмети в стилі шеббі. 
• Підлога тільки деревяна, бажано зі старого паркету. 
• Шпалери ніжних кольорів, можливо використовувати мотиви троянди та смужок. 

Кому підійде такий інтер'єр? 

• Шанувальникам сімейних традицій. Шеббі шик турботливо оберігає усі теплі спогати. В такий дім так і хочеться повертатись. 
• Консерваторам. Шеббі поза модою. А тому не доведеться ганятись за модними тенденціями, купуючи нові меблі та переклеюючи шпалери. 
• Людям (не повірите!) економним. Щоб створити неповторний шеббі не потрібно вештатись дорогими антикварними магазинами, можна сходити на блошиний ринок і купити щось "з історією". 

Стиль шеббі шик - це той випадок, коли старість в радість. В такому інтер*єрі хочеться жити, творити, кохати і радіти. 

Я ніколи не думала, що буду жити під час війни

Я ніколи не думала, що буду жити під час війни... ніколи не думала.. Досить ілюзій, війна є і сама справжня, єдина різниця між іншими війнами - без купи жертв.... поки. Я до кінця не знаю, що відбувається на сході, як і не знала, що відбувалось у Криму. Нас відрізали. Відрізали інформаційно, щоб більшість українців думали, ніби, усе нормально. Інформація про штурми, захоплення української військової техніки, про загиблих - доходить якось відривками, а може, то мій мозок усе фільтрує, бо втомився... втомився чекати, коли в моє місто введуть танки, абудинки почнуть бомбити з неба. Я втомилась.

Мені боляче і сумно, що мою країну зливають політики, що її давно поділили "власть имущие", просто нам забули про це сказати. Я не знаю, що робити і куди тікати, я не хочу жити в окупації росіян і це чесно, але я одна, так само як багато інших таких неозброєних українців - ми нічого вирішити не можемо. Пхатись на загарбника з виделками, ножами, щонайменше тупо. Є надія на коктейлі молотова, але кулі проти коктейлів.... самі розумієте.  

Мені боляче від того, що українцям не дали права захищати себе, свої родини та будинки. У мене не має зброї, нема її і в коханого чоловіка. На руках мільйон дозволених рушниць. Напротивагу 47 мільйонам українців. Тому, коли оккупант буде входити в моє місто, його ніхто не зможе захистити. Ті, хто пережив війну в Югославії знають, що без зброї ти - ніхто. Надії на війська та міліцію - нема.

Про війну я дізналась з книжок і кінохронік, а ще до нас приходили ветерани, розповідали про жахи. Я сподівалсь, що це мене ніяк не зачепить, так само сподіваються європейці, просто споглядаючи як мою країну продали і шматують. Їх чекатиме така ж участь, якщо не зупинити загарбника зараз.

Колись в одній книжці я прочитала фразу: "третя світова почнеться тоді, коли покоління, що пам*ятало жахіття другої світової помре".... без коментарів, інформація для роздумів. Від Києва до кордону з Росією 4 години. А "мать городов русских" бандерівцям, фашистам вони точно не залишать.

Я будувала і продовжую будувати плани на майбутнє, але мої мрії мати дітей, подорожувати, рости професійно можуть так і залишитись мріями, якщо почнуть стріляти. Та, що там мрії, моє заплановане на червень весілля, може так і не відбутись... ніколи. Я можу не встигнути розписатись 17 травня, бо захоплення Києва прогнозують на 9... ось так....

А після Великодня я забираю собі котика, маленького такого... шотландського, сірого. А ще хотіла ремонт робити, вибирала кухню молочного кольору. Але зараз я мрію навчитись стріляти влучно і надавати першу медичну допомогу. Було багато планів. Колись. Але їх зруйнувала одна людина, одна країна, якій я вже ніколи цього не пробачу!