среда, 29 февраля 2012 г.

Для тих, хто в танку або "who is who" в мистецтві

Галерист - співробітник художньої галереї. Спеціаліст музейно-галерейнї справи, зберігання, реставрації, опису художніх цінностей і т.ін., а також організатор художніх виставок.

Куратор художнього проекту - технічно організовує виставки, роботу музею чи інші арт-проекти. Є також співавтором, так як саме він визначає актуальність тієї чи іншої теми, активно співпрацює з авторами, допомагаючи їм втілювати ідеї та проекти.

Мистецтвознавець - займається вивченням, розвитком та критикою світового мистецтва. Оцінює та продає антикварні мистецькі вироби.

Арт-критик - займається художньою критикою, тлумаченням і оцінкою переважно сучасних творів мистецтва, нових явищ і течій.


 

Музей розбитих сердець...

Коли закінчуються певні стостунки, перше про що починаєш думати, куди б подіти усі речі, які про них нагадують. В мене є звичкатакі речі зберігати. Це і квитки до зоопарку чи на потяг, і фото, і листівки, і купа іншого мотлоху. А, якщо комусь несила зберігати вдома втрачене кохання, а викинути рука не підіймається? Віддати свої спогади можна в Музей розбитих стосунків в Хорватіїї.


Ідея створити такий музей з*явилась у двох художників із Загреба Olinka Vištica і Drazen Grubiši. Після розриву, вони вирішили креативно проститися зі своїми почуттями. Спочатку музей налічував небагато ескпонатів. Це були речі художників та їх друзів. Потім до музею усі охочі почали приносити свої розбиті почуття.



Екс-коханці позбавляються своїх почуттів, віддаючі у фонд музею подарунки, одяг, взуття... - усе, що може нагадати про розбите кохання. Серед експонатів можна побачити і романтичні листи, і м*яких ведмедиків, і фото... Є і унікальні експонати. 



Наприклад,  цю сокиру до музею принесла одна лесбійка. Яка після розриву зі своєю подругою, розтрощила нею усі речі, що нагадували їй про екс-кохану.


Після успіху в Загребі унікальну виставку експонували в Лондоні, Сінгапурі, Берліні... Музей розбитих сердець крокує далі...




   

вторник, 21 февраля 2012 г.

Культурна спадщина Приймаченко

Познайомилась я із творчістю Марії Приймаченко у років 14. Тоді мій викладач художньої школи приніс календар з репродукціями її картин. Він нам показував цей календар і увесь час наголошував: "Ось так ви повинні малювати". Малювати ми так не стали, але ці картини викликали неабиякі дискусії серед нас - учнів. Ми постійно стверджували, що такі картини створити зможе, навіть, мала дитина. Чому ж тоді Приймаченко виносять на мистецький подіум? Як виявилось згодом, зрозуміти її полотна не під силу кожному. Під час споглядання потрібно вмикати інтуіцію разом з мінімальними мистецькими знаннями. Лише після того як я закінчила художню школу, класичну філологічну освіту, я змогла наблизитись на пів кроку до розуміння її полотен.

Три діда
 Міфічні істоти, казкові рослини і звичайні побутові сцени - усе це гармонійно переплітається у картинах художниці. Усі ці символи і архетипи родом з України. Приймаченко народилась на Поліссі, землі оповитою міфами і легендам. Вона захоплювалась квітами, тому й не дивно, що усю їх красу вона передала у фарбах.

Звір гуляє
 
Її твори були відомими у Європі. Картини з успіхом експонувалися у Парижі, Варшаві, Софії, Празі й Монреалі. Навіть сам Пабло Пікассо виявляв неабиякий інтерес до полотен художниці самоучки.

Сватає Іван Галю
Після смерті Маріїї Приймаченко її картини зажили новим життям. Перетворившись з картин у елементи декору.
колекція Оксани Караванської весна-лато 2009
колекція Оксани Караванської весна-лато 2009




понедельник, 20 февраля 2012 г.

Війна, навіщо ти крадеш дитинство?

Саме таке питання виникає, дивлячись на фото в Mironova Gallery. Діти зображені на світлинах росли під свист куль та гуркіт танків. Вони з різних країн, але їх об*єднує одне - втрачене дитинство.

Амі Вітале - Кашмір

На виставці представлені 54 фотороботи таких митців як Роджер Баллен, Єфрем Лукацький, Бернате Арманге, Олександра Глядєлова і Амі Вітале. Доречі роботи Амі за свої роботи отримала не одну міжнародну нагороду. А роботи Роджера Баллена можна побачити в Парижі та Лондоні.

Олександр Глядєлов - Інгушетія


На знімках зображені війни Афганістану, Пакістану, Сомалі, Кавказу та Іраку.  Війни, які забрали не одне життя і багатьом поколінням зруйнували життя. В дітлахів же вони вкрали дитинство.

Роджер Баллен - Компаньон

Виставка документальних фото в Mironova Gallery триватиме до 29 лютого. Після чого поїде містами України.

четверг, 16 февраля 2012 г.

Старі фотографії на стіл розклади

В дитинстві, коли до мене приходили гості перше, що робила, давала в руки альбом. І поки вони роздивлялись фото, я захоплено розповідала про свої пригоди та спогади. Не змінилось нічого і зараз. От тільки світлини з фотоальбому перемістились в каталоги всесвітнього павутиння і ми дивимся на них з екранів монітора. Періодично я все ж заглядаю в альбом зі старими фото. Тоді я розумію - наскільки вони живі. На них немає duck faces і "клюбного випєндрьожа". Тільки посмішки і справжні емоції...




Такі ж живі емоції несе ломографія – різновид фотомистецтва. Як креативний рух ломо  з*явилось на початку 90-х у Відні. Тоді двоє друзів купили за безцін російський фотоапарат «ЛОМО - компакт». Вони поїхали в Прагу, захопивши й обновку. Фотографували на раритет все, що попадало в кадр – будинки, перехожих, дерева. Найцікавіше їх очікувало вдома. Проявивши плівку, студенти були вражені – це були фото, які «зберігали спогади». Відтоді не так багато часу пройшло, але ломографія з невеличкого хобі двох студентів перетворилась на всесвітній рух. І з кожним роком він набирає обертів. 





В ломографії є одне золоте правило: не дотримуватись жодних правил! Знімати все, коли завгодно і як завгодно! Дякуючи цьому виду фотомистецтва, старі фотоапарати перестали викидати на смітник чи робити частиною ретро декору. 




Звичайно не всі захоплюються ломо. Деякі "просунуті" фотографи впевнені - ломографія ніяке не мистецтво, а повна фігня. На фото нема ні композиції, ні гри світла та тіней, ні задумки. Особисто я таких поглядів не поділяю. І вже замовила собі ломо-фотоапарат.      

среда, 15 февраля 2012 г.

Proud to be canadian

Сьогодні українська діаспора в Канаді відмічає особливе свято. День національного прапору Канади. Одразу виникає питання, що, навіщо і коли, треба було спочатку намалювати, щоб потім це прикрити листочком? Жарти жартами, але канадійці горді за свій державний символ зокрема, і за свою державу загалом. Ще б пак! Я б теж гордилась. Бо кожен українець мріє жити в Канаді! Саме цього дня над Оттавою вперше підняли червоно-білий прапор.  Найбільший державний прапор в історії Канади (уявіть якого розміру там був листочок) був 38 метрів на 76 метрів. Такого розміру державний символ переносили одразу 80 людей. Найцікавіше те, що прапор таких габаритів ніколи не зможе розвиватись на вітрі.


воскресенье, 12 февраля 2012 г.

We will always love you...

Без зайвих слів і сентиментів... В суботу пішла з життя Уітні Хьюстон. Неймовірна співачка з унікальним голосом покинула цей світ в молодому віці. 48 років... Здавалось, тільки налагодилось життя: співачка поборола наркотичну залежність. Ось воно, живи повноцінно, але ж... Світла тобі пам*ять... Ми будемо завжди любити тебе...