Яку б професію обрали ВИ???

"Всє прафєсії нужни, всє прафєсіі важни"... Таке прекрасне фото взяла у @Elena Sergienko via Facebook. Я слильна бути піратом ;)

Титанік пливе до нас

Унікальна виставка, присвячена одному із найграндіозніших кораблів усіх часів, пливе в Київ. Точніше уже допливла і майже пришвартувалась, бо відкриття відбудеться 6 жовтня в НСК Олімпійському.

Як розповідає офіційних сайт виставки, на пасажирів очікує вісім залів. Серед представлених експонатів є й оригінальні речі з корабля. Особисті речі пасажирів, листи першого помічника капітана. Цікаво, як вони змогли дістати ці реліквії, адже перші експедиції з пошуку Титаніка почались не так давно - у 80 - 90 роках. Невже за 80 років холодна вода Атлантики уберегла ці речі від руйнування? Сподіваюсь, на усі запитання можна буде отримати відповідь на виставці.

 Свій круїз відвідувачі починатимуть з реконструйованого трапа. На виставці будуть каюти і славнозвісні парадні сходи (на яких у фильмі зустрічаються у кінці Джек та Роза).

Кожен відвідувач отримає індивідуальний аудіогід, де є записи голосів пасажирів, музика, звукові ефекти. Квитки для дорослих коштують у вихідні 150 грн, в будні - 130 грн. Після відвідин виставки розповім усе детальніше.

P.S. Фото узяті з офоційного сайту виставки та групи у Фейсбуці. 

Благий мат - культура чи антикультура?

Наступного разу, коли захочете вилаятись, не стримуйте себе в емоціях. Виявляється, використання нецензурної лексики подовжує життя. Принаймні, так стверджують Гарвардські учені. Вони запевняють  -брутальна лайка знімає стрес та нервові напруження. Через що людина одразу скидає з себе багаж негативних емоцій і переходить у стан заспокійливої нірвани. 

А от усілякі там енерегетики, астрологи, хіроманти і інші хєро менш оптимістичні. Виявляється, міцні слова на енергетичному рівні гірші за прокляття. Усе дуже просто - від лайки аура руйнується. Людина автоматично починає хворіти на усіх рівнях - фізичному, духовному, душевному. При цьому б'є на здоров'я "благий мат" і тих, хто свариться і тих, на кого виливають лексичний бруд. 

Вітчизняні учені вплив на організм людини матюків не досліджували, утім провели національне опитування. Згідно якого – половина українців міцні слова знає, утім часто користуються ними лише 30% опитуваних. Майже половина з яких таким чином знімає нервове збудження, чи додає емоційності мовлення. Серед опитаних найбільше лаяться чоловіки на роботі та в колі друзів. 

Психологи ж наголошують, матюкаються ті, у кого інтелект не на кращому рівні. У тому сенсі, що лексичний запас людини надто низький, щоб підібрати замість прекрасного бля рівноцінний йому еквівалент. І, зазвичай, не добираємо слова ми під час нервого напруження. 

Філологи у свою чергу вивчають мат як частину культури або як антикультуру. Бо для лескикознавців чути лайку, те ж саме, що різати їх по-живому. Але ж матюкаються на кожному кроці і, щоб уникнути міцних слів треба бути або глухим, або ж ходити з затичками у вухах. 

Українські парламентарі вирішили міняти положення справ. Зареєстрували законопроект №3327, яким пропонують підвищити штрафи за лайку в громадських місцях до п'ятдесяти оподаткованих мінімумів. Нині цей штраф становить від трьох до семи років позбавлення волі не оподаткованих мінімумів доходів громадян, власне 51 - 119 грн. Цікаво чи виписали хоч один адмінпротокол за лайку, якщо і міліціонери, і депутати, і прості смертні без мата свого життя не уявляють.  

Якщо чесно, то викорінити лайку, на мою думку, не можливо. В сучасному світі, де час летить, наче Ferrari по трасі Київ-Житомир, краще використати коротке бля, пі....ец, с....ка, ніж "ох ти ж жінка легкої поведінки", "як усе погано", "ах ти ж погана людина". Може, я і не права?

Сучасне мистецтво - воно таке....

 

Сучасне мистецтво... так, так, воно саме таке.  

А я відроджую свій блог про мистецтво, моду, культуру. Усе завдяки моємо коханому, який попросив мене знову вести блог О_о Його не збентежило, що я буду пропадати на виставках та перформансах. Навпаки, він хоче щоби я знову писала свої пости. Дякую, Андрію за віру у мене. :) Ну а всім доброго раночку, нехай сонце світить над вашим містом, будинком і у душі. І нехай перформанси і інсталяції оминуть ваш дім чи під'їзд. 

Декупаж або ще осінь зовсім молода...

Ще осінь зовсім молода.... Власне, так співає Бабкін. Пісня дуже прикольна, така, що її тре слухати цілодобово, особливо, коли твоє рідне місто стає схоже на Макондо. І лив дощ сорок днів.... Утім, сьогодні не про дощ, і не про осінь. Хоча, до речі, такої холоднечі у вересні пригадати не можу.

Мова піде про декупаж. Відому техніку декорування предметів. Чому саме про декупаж, та тому що, коли я закинула цей блог на цілий рік я займалась самостановленням, пошуком партнера і.... декупажем. А так як мій блог не стосується особистого росту чи психології чоловіка та жінки, то розповім, що мені дало декорування.

одна з моїх робіт

Декупажем я зайнялась випадково. Ходила по магазинам хенд-мейду, витріщалась на прекрасні декупажні речі, утім, викинути 300-400 гривень за таку річ було жаль. Тому я вирішила спробувати сама. Знайшла найпростіший відео-урок, купила якусь там дешевеньку коробку, пензлик, серветку, клей ПВА і лак. Власне із цього всього вийшла моя перша робота. Ось така. 

 

І після цього мене поперло. 

А тепер про те, що мені дало це вміння. 

Спокій. 

Коли я роздратована, то починаю декупажити і усю лють рукою знімає. 

 

Неповторність та унікальність. 

В мене унікальна оселя. Прикрашена моїми роботами. І кожен, хто приходить в гості завжди каже: "Вау! Це ти зробила??? Не може бути" 

 

Економію 

Тепер я не витрачаю купу грошей на подарунки. Адже, я їх сама можу зробити. Не так давно мусила одній досить не бідній людині дарувати щось на день народження. Знайшла шкатулку, яка коштувала 550 гривень. Вирішила зробити схожу. Мені вона обійшлася в гривень 70. Ось вона.  

 

Власне, це переваги декупажу. А от як робити декупажні речі, я розповім в наступному пості. 

Нормандія в живописі або як прогавити початок сезону

Усе своє чудове літо, я проводила у пошуках себе. Особливо не звертаючи увагу на культурні події, що проходили у Києві. В липні мистецька жага взяла гору, чи може так Львів вплинув, але я відвідала виставку "Нормандія у живописі", яка 2 вересня була урочисто відкрита у Національному художньому музеї.

Звичайно набільше мене вразила картина Моне. Його полотно на території України, приємності не має меж. Сказати, що сама виставка мене захопила або зачепила до глибини душі, не можу. Але вона розпочала сезон мистецьких захоплень.

Ламберто Петри: "Мій одяг стовідсотковий il Made in Italy"

Ламберто Петри – італійський молодий дизайнер марки La maison de couture. Завжди усміхнений і позитивний. Його неможливо непомітити. Він один з небагатьох людей у світі моди, які не "грають роль королів і мєга знавців моди та гламуру". Його кредо – виготовляти одяг лише в Італії. Пояснює своє бажання патріотизмом. Адже, після відмови крупних домів моди шити в Італії, багато фабрик закрили, це призвело до скорочення робочих місць. Його одяг – гра форм і тканин. 

Ти працював з багатьма відомими домами моди. Наприклад Kelvin Klein, Hermes, Paul Smith. Що тобі дав цей досвід?  

Робота в цих модних домах допомогла зрозуміти усю бюрократичну частину моди. Для глядачів показ – це в першу чергу шоу. А для дизайнерів – це можливість продати свій одяг. І саме цей досвід допоміг мені зрозуміти організаторську частину фешн системи. Саме те, що залишається за лаштунками показу. Тобто, як потрібно приготувати колекцію, щоб потім її продати. 

Фото люб'язно стирено зі сторини Ламберто у Facebook 

Для молодого дизайнера – це, мабуть, гарний досвід…

Я б сказав не просто гарний, а вкрай необхідний. Усі молоді дизайнери повинні спочатку попрацювати на відомих дизайнерів. Там можна багато чому навчитись. Коли ти закінчуєш університет чи художню академію, це одна справа. Там тебе навчають малювати, кроїти, бути креативним. Це звичайно дуже добре. Але після першого показу "креативної" колекції, ти стикаєшся з тим, що одяг потрібно й продавати. А це вже окремий процес. І робота в модних домах дозволяє зрозуміти цей процес. 

Всі діти полюбляють приміряти одяг дорослих. Ти також любив це робити? Можливо якось комбінував їх нестандартно?  

Ні таким я не займався. Але я завжди хотів шити разом з бабусею. (сміється) Моя бабуся чудово шила. Коли мені було 5 років, я підійшов до неї і попросив мене навчити строчити на машинці. Бабуся стала для мене дизайнером №1. 

Італійська мода схожа на українську?

В деякій мірі так. Але, якщо брати молодіжну моду, то в Італії вона сучасніша. Одразу видно, що ваша країна розвивається. А молоді люди очікують на інновації. І, я думаю, скоро вони це отримають. Ви бажаєте іти в ногу з модним світом. Тому я не можу сказати, що вашій моді чогось не вистачає. Ви просто розвиваєтесь. Але для італійців гламур – це гра з тканиною і формами. Ви ж поки тяжієте до шоу.

Фото люб'язно стирено зі сторини Ламберто у Facebook

Багато українців одягаються на секонд-хендах. Як тобі така тенденція?  

Молодці! Я також одягаюсь на секонді. Я ніколи не одягаюсь в бутіках. Тому що я не багатий, але хочу носити речі відомих дизайнерів. Наприклад, в бутіку я можу купити одну річ Yoshi Yamamoto і десять його речей на секонді.

Крім того секонд – хенд – місце натхнення будь-якого дизайнера. Адже у ретро можна знайти багато ідей для нових колекцій.  В Києві я також був на секонді, і я побачив там купу оригінальних речей. Тому раджу українським дизайнерам періодично туди навідуватись. 

Ти казав, що одягаєшся на секонд-хенді, бо не багатий. А коли розбагатієш, "закинеш" це? 

В жодному разі! Я обожнюю секонди! Це моя таємна пристрасть (сміється). Якщо серйозно, то я в цьому нічого поганого не бачу. Я вважаю, що кожна річ має свою душу. Купуючи старі речі, я даю їм нове життя.