В дитинстві, коли до мене приходили гості перше, що робила, давала в руки альбом. І поки вони роздивлялись фото, я захоплено розповідала про свої пригоди та спогади. Не змінилось нічого і зараз. От тільки світлини з фотоальбому перемістились в каталоги всесвітнього павутиння і ми дивимся на них з екранів монітора. Періодично я все ж заглядаю в альбом зі старими фото. Тоді я розумію - наскільки вони живі. На них немає duck faces і "клюбного випєндрьожа". Тільки посмішки і справжні емоції...
Такі ж живі емоції несе ломографія – різновид фотомистецтва. Як креативний рух ломо з*явилось на початку 90-х у Відні. Тоді двоє друзів купили за безцін російський фотоапарат «ЛОМО - компакт». Вони поїхали в Прагу, захопивши й обновку. Фотографували на раритет все, що попадало в кадр – будинки, перехожих, дерева. Найцікавіше їх очікувало вдома. Проявивши плівку, студенти були вражені – це були фото, які «зберігали спогади». Відтоді не так багато часу пройшло, але ломографія з невеличкого хобі двох студентів перетворилась на всесвітній рух. І з кожним роком він набирає обертів.
В ломографії є одне золоте правило: не дотримуватись жодних правил! Знімати все, коли завгодно і як завгодно! Дякуючи цьому виду фотомистецтва, старі фотоапарати перестали викидати на смітник чи робити частиною ретро декору.
Звичайно не всі захоплюються ломо. Деякі "просунуті" фотографи впевнені - ломографія ніяке не мистецтво, а повна фігня. На фото нема ні композиції, ні гри світла та тіней, ні задумки. Особисто я таких поглядів не поділяю. І вже замовила собі ломо-фотоапарат.
Комментариев нет:
Отправить комментарий